Міністерство освіти і науки України Національний університет "Львівська політехніка" Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Кафедра ЕЗІКТ КУРСОВА РОБОТА на тему "Дослідження інфокомунікаційних параметрів цифрових систем передачі даних" з курсу: "Основи теорії інформації та цифрової передачі даних" Львів -2008р. Зміст Вступ……………………………………………………………………….1 Історична довідка………………………………………………………….2 Способи достопу в Інтернет……………………………………………....3 Пересилання бітовю……………………………………………………….4 Пересилання даних………………………………………………………...5 Мережні протоколи………………………………………………………..6 Сервиси Internet…………………………………………………………….7 Технічні подробиці………………………………………………………...8 Висновок……………………………………………………………………9 Література Вступ Інтернет - світова комп'ютерна мережа. Вона складена з різноманітних комп'ютерних мереж, об'єднаних стандартними угодами про способи обміну інформацією і єдиною системою адресації. Інтернет використає протоколи сімейства TCP/IP. Вони гарні тим, що забезпечують відносно дешеву можливість надійно й швидко передавати інформацію навіть по не занадто надійних лініях зв'язку, а також будувати програмне забезпечення, придатне для роботи на будь-яких апаратурах. Система адресації (URL-адреси) забезпечує унікальними координатами кожен комп'ютер (точніше, практично кожен ресурс комп'ютера) і кожного користувача Інтернету, створюючи можливість взяти саме те, що потрібно, і передати саме туди, куди потрібно. Історична довідка Близько 20 років тому Міністерство Оборони США створило мережу, що з'явилася предтечей Internet, – вона називалася ARPAnet. ARPAnet була експериментальною мережею, – вона створювалася для підтримки наукових досліджень у військово-промисловій сфері, – зокрема, для дослідження методів побудови мереж, стійких до часткових ушкоджень, одержуваним, наприклад, при бомбардуванні авіацією й здатних у таких умовах продовжувати нормальне функціонування. Ця вимога дає ключ до розуміння принципів побудови й структури Internet. У моделі ARPAnet завжди був зв'язок між комп'ютером-джерелом і комп'ютером-приймачем (станцією призначення). Мережа передбачалася ненадійної: будь-яка частина мережі може зникнути в будь-який момент. На комп'ютери, що зв'язуються, - не тільки на саму мережу - також покладена відповідальність забезпечувати налагодження й підтримку зв'язку. Основний принцип полягав у тому, що будь-який комп'ютер міг зв'язатися як рівний з рівним з будь-яким іншим комп'ютером. Передача даних у мережі була організована на основі протоколу Internet – IP. Протокол IP – це правила й опис роботи мережі. Цей звід включає правила налагодження й підтримки зв'язку в мережі, правила обігу з IP-пакетами і їхньої обробки, опису мережних пакетів сімейства IP (їхня структура й т.п.). Мережа замислювалася й проектувалася так, щоб від користувачів не було потрібно ніякої інформації про конкретну структуру мережі. Для того, щоб послати повідомлення по мережі, комп'ютер повинен помістити дані в якийсь "конверт'', називаний, наприклад, IP, указати на цьому "конверті'' конкретна адреса в мережі й передати пакети, що вийшли в результаті цих процедур, у мережу. Ці рішення можуть здатися дивними, як і припущення про "ненадійний'' мережі, але вже наявний досвід показав, що більшість цих рішень цілком розумно й вірно. Поки Міжнародна Організація по Стандартизації (Organization for International Standardization – ISO) витрачала роки, створюючи остаточний стандарт для комп'ютерних мереж, користувачі чекати не бажали. Активісти Internet почали встановлювати IP-програмне забезпечення на всі можливі типи комп'ютерів. Незабаром це стало єдиним прийнятним способом для зв'язку різнорідних комп'ютерів. Така схема сподобалася уряду й університетам, які проводять політикові покупки комп'ютерів у різних виробників. Кожний купував той комп'ютер, що йому подобався й вправі був очікувати, що зможе працювати по мережі разом з іншими комп'ютерами. Приблизно 10 років ч...